На практиці дуже часто виникає ситуація, коли заявнику відразу не можуть сформувати чи надати повну ділянку розміром 2,0 га, а є в наявності лише, наприклад, 1,2 га або дві ділянки по 0,9 га. Чи можна “доприватизувати” або отримати додаткову ділянку у межах 2,0 га пізніше ? Адже, у статті 5 Закону України “Про особисте селянське господарство” начебто існує відповідна норма?

Частиною 4 ст. 116 Земельного кодексу України встановлено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян провадиться один раз по кожному виду використання.

Передача безоплатно у власність другої земельної ділянки у трактуванні ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України є незаконною, позаяк право на безоплатне отримання земельної ділянки громадянином було використане в момент приватизації першої земельної ділянки.

З даного приводу існує судова практика Верховного суду від 20.05.2020 у справі №706/1685/16-ц. У мотивувальній частині рішення зазначається:

«…З урахуванням вимог статей 116, 118, 121, 123, 134 Земельного кодексу України право на безоплатне отримання земельної ділянки державної власності одного виду громадянин може використати один раз. Додатково земельні ділянки громадянин або фермерське господарство можуть отримати на конкурентних засадах через участь у торгах. Аналогічний висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі № 525/1225/15-ц (провадження№14-6цс19)...»

Відтак, правомірно приватизувати безоплатно для ведення особистого селянського господарства можна лише одну земельну ділянку площею до 2-х гектарів.

У той же час, ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України передбачає, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання. Це означає, що громадянин України, який отримав безоплатно у власність земельну ділянку будь-якого цільового призначення, в тому числі й земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства, площею, що дорівнює граничній нормі безоплатної приватизації земельної ділянки певного цільового призначення, не має права отримати безоплатно у власність ще одну земельну ділянку такого ж цільового призначення. Проте він має право на отримання додаткових земельних ділянок такого ж цільового призначення, якщо загальна площа таких ділянок разом з раніше отриманими не перевищуватиме встановленний законом граничний розмір їх безоплатної приватизації. Таким чином, для повної реалізації права на безоплатне одержання у власність земельної ділянки, для ведення особистого сільського господарства, громадянин має можливість приватизувати і декілька ділянок з цим цільовим призначенням, у межах 2-х гектарів.

З даного приводу існує судова практика Верховного суду від 11.12.2019 у справі № 805/181/17-а. У мотивувальній частині рішення зазначається:

«…Так, згідно з частиною 1 статті 121 Земельного кодексу України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара.

Водночас, частина 2 статті 121 Земельного кодексу України передбачено виняток, за якого гранична норма може бути збільшена - у разі отримання в натурі (на місцевості) земельної частки (паю), тобто реалізації права на приватизацію державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій.

Аналізуючи наведені правові положення, Суд приходить до висновку, що стаття 121 Земельного кодексу України передбачає, як граничні розміри земельних ділянок, яку громадянин може отримати за певним призначенням, так і випадок можливості збільшення цього розміру. При цьому, збільшення стосується лише про земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Таким чином, Земельний кодекс України гарантує громадянину право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства в розмірах не більше 2,0 гектара».

Тобто, Суд дійшов висновку, що нормами Земельного кодексу України передбачена можливість передачі громадянам земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства у розмірі до 2 га, а також можливість збільшення площі земельних ділянок (за рахунок вільних земель запасу) до такого граничного розміру громадянами, які не повністю реалізували надане їм законом право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства та раніше отримали безоплатно у власність земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства меншої площі ніж 2 га.

Отже, враховуючи той факт, що рішення судів вступають у повне протиріччя між собою та однозначного тлумачення ч. 4 ст. 116 Земельного кодексу України наразі немає, питання щодо надання декількох земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства шляхом приватизації або збільшення площі земельних ділянок до граничного розміру, але в сумі не більше 2,0 га, залишається відкритим.

Варто зазначити, що законодавство також не містять заборони або обмежень на повторне звернення громадян до органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування із заявами про отримання додатково земельної ділянки, у межах встановлених норм, відповідно до ст. 121 Земельного кодексу України.

Для забезпечення належного захисту державою суб’єктів права власності і господарювання має бути здійснене відповідне оформлення права власності на землю. Частиною цієї процедури є присвоєння кадастрового номера земельній ділянці. Без нього на сьогодні власник земельної ділянки не зможе здійснювати правочини: продавати, дарувати, здавати в оренду, брати кредит під її заставу тощо.

Тож, власники земельних наділів, які мають державний акт на землю «старого» зразку мають подбати про присвоєння кадастрового номера. Вирішити своє питання власникам «старих» державних актів не вдасться доти, доки цей документ правоволодіння на землю не буде приведений у відповідність до сучасних норм і вимог законодавства у сфері регулювання земельних відносин.

Як зрозуміти, що кадастровий номер ділянці ще не присвоєно?

За період незалежності нашої держави та у зв’язку із набуттям чинності Земельного кодексу України, громадяни мали змогу приватизувати земельні ділянки та відповідно до цього видавалися акти на землю трьох зразків.

Якщо ви маєте державний акт виданий з 2003-го року (зеленого кольору) чи з 2009-го року (синього кольору), то можете побачити на ньому зазначений кадастровий номер, а також перевірити наявність інформації на публічній кадастровій карті. Особливо актуальною перевірка є для власників державних актів зеленого кольору, адже у ті роки з ряду причин до бази ДЗК могла бути внесена не вся інформація.

Ті ж, хто отримав державний акт з 1993-го по 2003 рік (червоного кольору) має подбати про присвоєння кадастрового номера земельній ділянці. Адже ці акти не внесені в автоматизовану систему ведення Державного земельного кадастру, запроваджену у 2002-му році.

Які є обмеження у використанні земельних ділянок без кадастрового номера?

Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визнаються всі права на земельні ділянки, які були зареєстровані до 01 січня 2013. Однак у власників земельних ділянок можуть виникнути непоодинокі проблеми у разі, якщо така ділянка не має кадастрового номера.

Згідно із Законом України «Про Державний земельний кадастр» земельні ділянки, право власності (користування) на які виникло до 2004 року, вважаються сформованими незалежно від присвоєння їм кадастрового номера. Отже, такі ділянки можна використовувати відповідно до їх цільового призначення, але здійснювати цивільно-правові угоди неможливо, поки не буде присвоєний кадастровий номер.

Таким чином, для внесення даних про зазначені земельні ділянки до Державного земельного кадастру (проведення державної реєстрації земельної ділянки) їх власникам необхідно звернутися до землевпорядної організації та замовити розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) на кожну земельну ділянку. Також не всі ділянки державних актів на право приватної власності зеленого зразка які були видані з 2004 року та до 2007 не всі внесені в ДЗК та всі позначені на публічній кадастровій карті.

Відповідно до норм Земельного кодексу громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка) у селах – не більше 0,25 гектара, в селищах – не більше 0,15 гектара, в містах – не більше 0,10 гектара (стаття 121 Земельного кодексу України).

Нормами статті 120 Земельного кодексу закріплено принцип цілісності об'єкта нерухомості із земельною ділянкою, на якій він розташований.

Статтею 382 Цивільного кодексу надається визначення квартира як об'єкту права власності:

1. Квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання.

2. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Таким чином, земельна ділянка надається для обслуговування житлового будинку (цілого) незалежно від кількості співвласників такого будинку. Разом з тим, якщо будинок розділено на окремі домоволодіння, приватизація земельної ділянки здійснюється вже окремо для кожного. При цьому, окреме домоволодіння повинно мати окрему адресу, наприклад: вул. Центральна, 1 та вул. Центральна 1а. Однак, якщо адреса одна – вул. Центральна 1, а поділ іде лише на квартири – кв. 1 та кв. 2, земельна ділянка передається у спільну сумісну або часткову власність. Окремо приватизувати частину земельної ділянки власником квартири неможливо.

ВС зазначив, що нормами земельного законодавства не передбачено можливості передачі земельної ділянки, на якій розташований багатоквартирний жилий будинок, або її частини у власність чи користування окремим співвласникам.

Відповідну постанову по справі № 263/68/17 ВС прийняв 18.03.2019.

Із аналізу цільового призначення земельних ділянок, на яких розташовані багатоквартирні жилі будинки, та норм ст. 42 Земельного кодексу, випливає, що у разі приватизації квартир у такому будинку земельна ділянка, як така, що входить до житлового комплексу, може передаватися безоплатно у власність або надаватись у користування лише об'єднанню співвласників будинку у встановленому порядку.

У такому випадку ділянка належить співвласникам на праві спільної сумісної власності. Така ділянка разом із загальним майном і допоміжними приміщеннями є майном співвласників, які визначають порядок його використання.

За можливості виділення частини будинку в окремий об’єкт (з виділенням кожної частини в окреме домоволодіння) з присвоєнням окремої адреси, можливий і поділ земельної ділянки з виділенням відповідної її частини в окрему земельну ділянку.

У такому разі приватизація здійснюється вже окремо кожної земельної ділянки для кожного окремого домоволодіння. Кожен із колишніх співвласників будинку буде індивідуальним власником окремого будинку зі спільною стіною й окремою адресою, а отже, кожен зможе приватизувати по 0,15 га для будівництва й обслуговування свого будинку.

Білокуракинське бюро правової допомоги